Нещасні діти Купідона
І плаче так його Мадонна
Він знову десь, він знов не дома
Прилетить, скаже: - В мене втома …
Подзвонить Донжуану, Альфонсу й Ловеласу
Ті візьмуть пива, чіпсів й квасу
І їм він буде повідати:
-Я вже не хочу їх стріляти
Вже розівчився сам кохати
Не зна, як серце оживляти …
У відповідь буде мовчання
Як повернути Купідонове кохання?
Ніхто не зна
І так сиділи до пізна … … …
… він міцно спав і ставши зранку
Напевно сонце сяяло сильніше
І постоявши мить на ганку
Він написав Мадонні вірша
І діток своїх обіймав та цілував
Кохану ніби знову покохав
-Я рада, що ти знову з нами …
Й Мадонни очі радісно палали
Тепло сердець давно забуте
Знову дало про себе чути
-Моя ти доленько пробач
Що серце краяв твоє ніби кат
Мене немов забрав той грішний гад
Лускою душу заліпив, пробач
Омана мною керувала
У серці місця не було нікому
Та врятувала ти мене кохана
Кохання берегла крізь втому
Люблю, кохаю і шаную …
Шепоче Купідон дружині
І діти раді поруч них
Й любов і мир буде в світі від нині
Буде для всіх
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2016
автор: Андре Ільєн*