Невже  ти  знаєш  як  вмирати  що  ночі,
коли  безсоння  вгризається  зубами  в  зап'ястя...
зшитими  вустами,пошепки  в  себе  промовляючи  
твоє  ім'я  наче  заповіт.
Давитись  власними  думками  ,наче  тими  ґудзиками
від  перенасиченістю  твєю  відсутністю,
  коли  монологи  ґвалтують  тобою
що  секунди  доводячи  до  божевілля,знаєш?
і  ці  стіни  наче  сутенери  нагло  продають  твою  совість
А  якщо  все  сказане  випити_випитись..до  дна
...вирвись  із  мене
Я  здається  схожу  з  розуму
                                  десь  між  видихами  
Зводять  судоми
                  це  мабуть  так  я  відчуваю  тебе...
....повільно  божеволію...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2016
автор: MADLEN