Зів'януть квіти, літо промайне
І зорі заховаються на сході
Розтане ніч і листя сколихне
Вітер вчорашній а сьогодні в моді..
Не звикнути, до губ твоїх, до рук
До погляду, що так дурманить душу
Зарубкою стрілою твоїх мук
Не звикнути, до вуст терпких, не мушу..
Без тебе жити, Сонця сміх стрічать
Росою умиватися коритись
Мовчати, не кричати, лиш мовчать
"Не можно, бо звикаєш, так.. любитись!"
І все мине, як й те, що в певний час
Лишають і дорослішають діти..
Ця вся історія.. Про інше.. Не про нас..
Справжня любов,- то вміти.. то радіти..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2016
автор: Ольга Ратинська