Твоїм не буду більш ніколи,
Не запалю в тобі вогню,
І в пристрасті твоїй зірковій
Не трону жадану струну.
Не потону в твоїх обіймах,
Ласк неймовірних джерела,
В яких нестямно і чарівно
Мене собою обвила.
Твою духмяність не відчую
В шовку небеснім голизни,
Де очманіло ми святкуєм
Танок кохання та весни.
Сонцесплетіння, що палає
Бажань й наснаги багаттям,
У вирій щастя посилає
Тріумфом долі над життям.
Не спопелю я стан дівочий
І не відчую трепет ніг,
Не зацілую губи й очі,
Нема до тебе вже доріг.
По щиросердності сумую,
Яскрава іскрометність слів,
Чарівний голос не почую,
Магічний солов’їний спів.
Все, що було, уже минуло,
І линуть спогади, як дим.
Та вдячний я, що осяйнула
Життя моє життям своїм.
18.02. 2016р., Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2016
автор: БГІ