Я - сіра миша сірих буднів. Бруд,
наруга, лайка і щоденний клопіт
оточують довкола: там і тут -
тільки й дивись, бо десь хвоста відтопчуть.
Зима вже виссала останній оптимізм -
все роздивляюсь на собі сіреньку шубку...
Я прийняла б, як божество, той катаклізм,
що всотав з шубою мене б... і світ, як губка.
Весна спішить із щебетом пташок,
аж спотикається у непролазних хащах!
Я б теж змінила сірий кожушок -
та як змінити мені мишаче на краще?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644642
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2016
автор: Meggi