Миша

Я  -  сіра  миша  сірих  буднів.  Бруд,
наруга,  лайка  і  щоденний  клопіт
оточують  довкола:  там  і  тут  -
тільки  й  дивись,  бо  десь  хвоста  відтопчуть.

Зима  вже  виссала  останній  оптимізм  -
все  роздивляюсь  на  собі  сіреньку  шубку...
Я  прийняла  б,  як  божество,  той  катаклізм,
що  всотав  з  шубою  мене  б...  і  світ,  як  губка.

Весна  спішить  із  щебетом  пташок,
аж  спотикається  у  непролазних  хащах!
Я  б  теж  змінила  сірий  кожушок  -
та  як  змінити  мені  мишаче  на  краще?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644642
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2016
автор: Meggi