Талановий мій народе,
Ну як, скажи, ти допустив,
Минув розумних і хороших,
Й до влади злодіїв пустив...
Вони ж не чванились,хапали,
Усе, що можна хапонуть,
І дирибанили, і крали,
І за кордон встигли махнуть...
Та й тут залишилось немало,-
І брехунів, і скакунів,
І тих, що нищили, вбивали,
Й тепер живуть серед панів.
Вміло закони обминали,
І обминають дотепер,
В владу пролізло їх немало,
Чому ж, народе, ти завмер?..
Отак і вийшло, мій народе,
Багато втратив й пропустив,-
Все, що дав Бог тобі й природа,-
Ти не зберіг, а розгубив.
Та все ж надія залишилась,
Зумієш вирватись з біди,
Якщо згуртуєш усі сили,
Щоб миру й волі досягти.
Проснись, народе України,
Горою стань за отчий край,
Козацький дух верни і сили,
Гуртуйсь, борись, не відступай!
Ти ж добре вмієш працювати,
В тобі незвідана краса,
Й ніхто не вміє так співати...
Свобода й мир - твоя мета!
Розправ свої, народе, крила,
Надії й Віри не втрачай,
Збери натхнення, мужність, сили
І справедливість порвертай!
Сусід гарцює і стріляє
У наші душі і серця,
Він наших намірів не знає,
Боротись завжди до кінця!
Тоді кінець війні настане,
Ніщо даремно не мина...
Цю мудрість кожен тепер знає,
І ця закінчеться війна!..
Талановитий мій народе,
Тобі я вірю і люблю,
Не втратиш ти свою природу,-
І в мирний час, і у війну!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644079
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 15.02.2016
автор: геометрія