Моя душа не втихне, бо кохає
Того єдиного серед усіх,
Усе прощає та чогось жадає,
Хоча у відповідь лунає сміх.
Я переборю, перемелю зраду,
Буття її зітру з лиця землі,
У мріях своїх віднайду розраду-
Аби лиш ти також знайти зумів.
Серця заснули мов нічні примари,
Оглухли, та й не чують більше слів,
Мовчання твоє гірше тої кари-
Чому так розлюбити ти зумів?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2016
автор: Леся Утриско