До мене вчора смерть зайшла
і сіла біля столу.
Висока жінка і струнка
одягнута вся в чорне.
Я не злякалась,бо не раз
вже бачила її.
В моєї смерті добрі очі
блакитні і сумні.
Коли біль серце розривав
мов коршун ще живе.
Вона чекала у дворі,
не знаю чи мене.
В кімнату так і не зайшла.
Бо видно не пора
було ще тіло покидати.
Противилась душа.
Щоб сонце в гніві не зайшло,
щоб всім борги сплатила.
Щоб не жаліла ні за чим,
що у житті любила.
Бо смерть це тільки перехід
туди де замість сонця
Господня милість і любов,
що світить у віконця.
Де біль мине.Страшний той біль,
що відбирає розум.
А смерть мов подруга прийде
і душу заспокоїть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643046
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.02.2016
автор: zhmerinchanka