Вокзал.
Перон.
А ось мій потяг.
Все як завжди.
Дорога,час.
Я відчуваю дивний протяг,
Усе так само серед вас.
Перон і тиша.
Хоч і шумно.
Ще один крок і все.
Пора.
І на душі безмежно сумно,
Надія є - вона жива.
Вокзал.
Перон.
Ривок.
Позаду.
Минуло все...
Не встиг ти.
Стоп.
Я не спинюсь, не вийду з ладу.
Я чую не сміливий крок.
Перон.
Вагон.
І потяг швидко...
Минув крізь відстань,
Затремтів.
Дивлюсь у даль, вона розмита.
І не лишилось відчуттів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642766
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.02.2016
автор: Світлана Глушко