Розминулися, хоч так зумисно я нас пильнувала,
як собака побитий, зачаїний в чатах безсонно,
і не знала, а знала б, на віру прийняла б, що далі?
Може висадила б новий паросток на підвіконні...
Може б я змайструвала ладью і пустила у космос,
океанним субтитром між зір, поки зір не покинув,
може я б повплітала гірлянди з дитинства у коси
і носила блаженна до скибки кортогось загину?
Але ми розминулись і в часі, й у горі, й у щасті,
пролітали повз нас і новітні, й готичні профрази,
ми були то гортанні, то зовсім по-людськи ненасні...
Тільки ми розминулись. Ми так й не зустрілись ні разу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2016
автор: Маріанна Вдовиковська