Ми – зелені лошата Охові,
ми вбираєм кохання ніздрями.
Перепілки грудей сполоханих
ще закуті мережив гніздами.
В місті – людно й не зовсім людяно
від некликаних, від непроханих.
Гриви наших бажань - над буднями,
кожна зустріч – то День закоханих!
Скільки ніжності – Всесвіт краємо!
Як нестерпно здаватись строгою!
Один одному виправляємо
поцілункову тавтологію.
Не спинитись – злітаєм, падаєм
в позірковану стиглу ніч в’язку…
…Це – любов, мій зелений пагоне,
мій нечемний солодкий первістку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2016
автор: Любов Матузок