Сорока до опудала причепилась,
Підлетить та й щораз смикне.
Гніздо робити собі заходилась,
То й солому з нього скубе.
Опудало руками махає,
Сороку настирливу відганяє.
Та в сороки міцний дзьоб,
Ціляє опудалові прямо в лоб.
Нестерпно опудалу стало,
На одній нозі в ставок поскакало.
Та й там у воді воно потонуло,
Солому по озеру розтягнуло.
Пожалів би опудало, я.
Та тільки опудало-то Брехня.
Сорока-Правда її довбала- довбала
І в озеро Спрведливості загнала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642425
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2016
автор: dashavsky