Зима, мороз… На сонці сніг сіяє…
На срібних струнах арфи вітер грає.
Мелодія зими лоскоче вуха,
Так хочеться ту музику послухать.
Іду мерщій у королівство сніжне.
Скрипить ритмічно покривало ніжне
Сніжинок кришталевих під ногами,
Рипіння звук – немов мажорна гама.
Завмерли мрії, зупинилась думка,
І з дзвінко-кришталевим звуком
Розбилися на тисячі кристалів
Об лід сріблястий і дзеркальний.
Виблискують і мерехтять сніжинки,
Як пухом, устелилася стежинка…
Ми стрінемось в зимовому сеансі
І закружляємо під звуки вальсу.
Розтане серце, очі засіяють
Коханням щирим… Музика лунає, –
Це вітер грає нам на срібних струнах
Улюблений мотив зими-чаклунки.
18.12.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642169
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2016
автор: Martsin Slavo