Годі скніти! У спокути
На гарнесенькому личку
Вже не сльози сіють мжичку.
Щастю бути? Звісно,бути!
Крига, лід...зима зимою.
Де та пустотлива пташка,
Чи в пелюсточках ромашка,
Що сміялась над журою?
Та весела, стоголоса.
Хто зламав їй білі крила?
Вже і юність відгоріла,
А душа кохання просить.
А душа сказала: годі!
Вже набридло до світанку
Гоїти дбайливо ранки,
Бо надія десь на споді.
Бо на денці іскри світло
Закотилось і тьмяніє.
Загасити? Так не вмію,
А роздмухати, щоб квітло?..
Годі скніти серед смути.
На гарнесенькому личку
Стиглі губки, як сунички.
Щастю бути? Звісно,бути!
03.02.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640907
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2016
автор: Ліна Ланська