"Не сотвори кумира,"- каже Книга.
Ти не кумир, занадто бо... живий.
Хто ж знав тоді, що Смерть десь поруч чига,
Загнав у лузу душу Її кий.
Вже рік твого тепла не вистачає,
Такий страшний, важкий і довгий рік.
Ти був доступний, як горнятко чаю,
Тому тебе своїм загал нарік.
Твою ЙОГО рука писала долю,
Напевно хтось в процесі відволік.
Душа мов пташка вирвалась на волю,
Без тебе розпочався часу лік...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640727
Рубрика: Присвячення
дата надходження 02.02.2016
автор: Патара