Із темряви прийшла і в темряву піду.
Відрізок світла-це роки життя.
Це літні ранки,крапельки дощу.
Та вимкне світло смерть-і забуття.
Навіщо це в житті? Як вязень в тілі.
Думками десь летіла б в височінь.
Та тіло дух скувало і крила поламало.
Навіщо незнайома далечінь?
Живу як той хробак і вилізти боюся
з землі-побачить сонце,неба синь.
Навіщо мені небо?Жила б в землі,в безпеці.
Як завжди собі їла прах і пил.
І сни мої безглузді,бо сниться що кайдани
ще крок і з ніг і з рук злетіли-вільна я.
Лечу мов біла птаха і вітер доганяю.
Слідів моїх не бачить вже земля.
Але надію маю,бо в снах таки літаю.
І смерть свою чекаю,бо тоді
залишу я кайдани,що все життя тримали
прикуту мою душу до землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639347
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.01.2016
автор: zhmerinchanka