[i]Йорданські морози гнуть верболози,
Народження дива - самого себе,
Замерзне лихо буденної прози,
Містерія свята враз пробере...
На ріках врочисто шикуються спраглі,
Свячена вода, коли віра одна ;
Для істини серця відкриються нагі -
Пиймо натхнення до самого дна...
Хоч світ із матерії все ж не здається,
На абордаж м"яке тіло бере,
А дух у ясині тихенько озветься :
"Не все так погано, надія живе..."
І будуть попереду нові замети,
Хурделиці люті гаптують шляхи ;
На сонці виблискують білі портрети
Тих, що збирають скарби від сохи...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638788
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2016
автор: Мандрівник