Дзвенить кришталь мереживом фактур
В довершеності ліній й візерунків,
Секретами прадавніх рецептур
Зима майструє з криги всім дарунки.
І лине в небеса дитинства дзвін,
Веселий сміх метеликом кружляє,
І радість із засніжених ялин,
Немов солодкий спогад визирає.
Іскриться сніг від сонячних вогнів,
На струни часу падає серпанок,
Сніжинками летять у вічність дні,
Як білий ключ дитячих витинанок.
Зникають поміж снігових фігур,
Вплітаючись в морозний візерунок,
Дзвенить кришталь мереживом фактур,
Лишаючи холодний поцілунок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2016
автор: Юлія Л