Там, у лузі при дорозі
Калина стояла,
Козаченька з далеченька
Свого виглядала.
Виглядала- сонце гріло,
Гілоньки зів'яли,
Прилетіли жайворонки,
Ягідки клювали.
Ой не клюйте- порятуйте
Личко рум'яненьке,
Біль торкає моє серце-
Серце молоденьке.
Ой не клюйте, не мурдуйте,
Не рвіть мою душу,
Візміть сльози- тії роси,
Та й несіть під грушу.
Під розлогу, коренисту,
Де тіло козаче,
Защебечіть тую правду,
Як калина плаче.
Розкажіть про злую долю,
Що не жартувала,
Молодеє, рум'янеє
Життя обірвала.
Обірвала й не спитала,
Як на світі жити?
Молодого козаченька
В могилу ложити.
Не судилось на тім світі
Відбути весілля,
Лиш пригорне та зігріє
Калинове гілля...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2016
автор: Леся Утриско