--Ну ти й вмієш бо́мки гнути, аби не платити, -
В очі скок ...одпити смальця - продавальник плаття, -
...Ну, не збувся, інше ж носять, зараз – бути б ситим...
--За три місяці – ні нитки?...Жаб тобі в штаня́ти...
Свідки, дійки ми щоденних виробничих будніх сварок.
...Мо́я любка ...жене́ зразу:
--Збрий свою романтику...,--
І шпурляє від нагрійки безборщеві казаня́ри.
Каже, - Досить вже казо́к, хочеться салатику!
--Та вона мені й сьогодні – найвродливіша й найкраща.
Це – пусте, що за роботу - обзивається «ледащим».
Я...я люблю Україну, й вірю в даль жовтобакитну:
Хтось й для нас, простих прода́йків, дасть реформи, щоб – прожити.
Й пан з обертків магазинних доназби́рав екібану:
--Замість квітів подарую, - каже, - і прийду неп,яним.
24.01.16 р. («З розмови у лавці біля стелажу хліба»)
Від авт.: З подякою пані Hammouda Nataliya та пані Людмила Строцень за цікаві бабусині вирази!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638455
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.01.2016
автор: Юхниця Євген