Всміхнулась осінь променем останнім.
В небесній просині скупався білий світ,
І літо бабине у сподіванні марнім
Загублений в лугах шукало цвіт,
Схилялося над квіткою у травах
І пестило зів’ ялі пелюстки,
Тонуло в листопадових загравах,
Не вірячи, що спалено містки,
Що завтра – дощ… А втім, це буде потім…
Я літепло вдихаю на роки,
Назавжди бачу світ у позолоті
На березі життєвої ріки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638313
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2016
автор: Людмила Пономаренко