Стежки в цей сад ще наші предки протоптали,
Вони, як ми, у нім кохалися колись.
Що шепотіли їм росою вмиті трави?
Чого бажали, задивившись в синю вись?
По цих стежках ідем сьогодні ми з тобою,
І в серці мріємо про світле майбуття,
Щоб мирне небо в нас було над головою,
Щоб у коханні прожили увсе життя.
Колись стежками цими підуть наші внуки,
Можливо й правнуки, усе покаже час.
Ітимуть мріючи, тримаючись за руки,
І в небо глянувши, мабуть згадають нас.
23/01/2016
Н.Хаммоуда
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2016
автор: Наталя Хаммоуда