Я йду твоїми білими слідами...
У скроні гупає щосили серце.
У кожної із єв свої адами.
Ти - мій Адам! Однині і до смерті.
Я йду тобі услід і не звертаю,
гарячим подихом торкаю спину-
не замете той слід і не розтане,
не зникне в небо безкінечно синє.
Так натоптав, що навіть серед ночі,
коли не видко навіть ні стежок, ні зір,
я не зіб'юся і в одній сорочці,
бо на самому серці ти його запік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2016
автор: Meggi