Де-інде - ло́пки в ресторані
(Ті, хто спроможній заплатити),
Немов почервонілі плями
З туристського, в Тайландах, літа –
Що повернутися узимку нелопа́тану
В село холодне поза рельсовим Козятином.
Чавунні гирі, замість щебня розбезкрайнього,
Бундючно ле́жали на стежці – бусурманьками.
А ми чекаємо, щоб ...висипались, як сніжинки, люди –
Усюди! Й мали право й гроші - на курорти лижні студні,
І стадіонами співали нам обличчя розчервонені,
І краще зірки - о́дне одному би сяяли, насонцені!
А ресторанний хворий бізнес вижива тим, що харчує -
Самих себе́, й окремих зможних,
кого ще грип не згнув до ліжка.
Десь, кажуть, плескають у заростях безрибних – тужні щуки.
...Так... о́дна – о́дну... (як піймають) -
...наковтують останні втішки.
22.01.16 р. («Часи, які слід пережити»)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637662
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.01.2016
автор: Юхниця Євген