Пам'ятаю твоє весілля я
І оту засніжену вулицю,
Де ховали дерева гіллями
Мою постать, що біля тулиться.
Мою постать, неначе марево,
Бо ні слова нема, ні подиху.
Тільки фари весільні заревом
Засліпили мене без поруху.
Засліпили, щоб не побачила
Ненависного плаття білого,
Бо душею ще не пробачила
Ні тебе я, ні світу цілого...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2016
автор: Наташа Марос