Стою на перехресті я доріг,
Й не знаю куди далі йти,
В руках тримаю мамин оберіг,
Що допоможе мені шлях знайти.
Не забуваю рідну я домівку,
Це найцінніший скарб на все життя,
Коли далеко я, то плачу гірко
Й прошу у неба каяття.
Згадаю, як колись я вирватись хотіла з дому,
Втікти від всіх, знайти собі знайомих нових,
І лиш тепер я зрозуміла все,
Кому потрібна я понад усе!
Люблю я дім свій, за те, що він є,
Мій власний світ, моя родина,
Моє дитинство і життя моє,
І я тут вільна, щира та щаслива.
04.09.2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637148
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2016
автор: Юлія Нова