сніги палають онде під ногами
у неба безголосого
пече
йому проз вітер холод
свіжі рани
обліплюють знесилене плече
снігур безвісний гепнувся з-під хмари
у полум*я скажене
кров і біль...
а день було займався
не до чвари
було згори всміхалася Рахіль
її сльоза зчерленилася рано
сніги невчасно випали долів
огненні смертні...
янголи без тями
бо перший з них он заживо згорів...
(19.01.16)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636977
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.01.2016
автор: Леся Геник