Грайливо снує на склі Морозенко,
Сріблястою ниткою в царстві зими.
Змалює легку невагому сніжинку,
Що в танці кружляють зимові вітри.
Малює картини зима-чарівниця.
І діточок кличе у марево сни.
Там гілка ялиці в гірляндах іскриться
І зіронька ясна, що світить вгорі.
Хвилясту стежину зимового лісу,
Де зайчик сховався у білі сніги.
Морозяно-сиву казкову завісу
В льодовому царстві царівни-зими.
І вітер співає мелодію грізно.
Жбурляє снігами, скресає річки.
А прийде весна, заспіває грайливо
Закохану пісню красуні-весни.
А зимонька біла в дрімучому лісі,
Укрита туманами тихо засне.
Даремно боротись...бурульки у стрісі
Сльозами весняними злива знесе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2016
автор: Зоя Журавка