Не дослухалася, казав: "Не Ти..."
А чула голос тільки... тільки звуки.
Він так високо підіймав на руки
чужу, що і словам не досягти.
Дивилась вслід, а бачила їх тінь,
подвоєна вона лилась за краєць
земного тіла, що кінця немає.
І повернулась в вистуджений дім:
тремтить на шибі джміль, уже весна,
фіранками перебира перетяг
в фальбанах шепіт: "Де Ти, де Ти, де Ти?"
І вже беззвучно:" Там, де і вона"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2016
автор: Маріанна Вдовиковська