Я ще мала, та жити по -дорослому
навчає сьогодення неспроста,
бо у житті несправедливо-млосному
не раз у скриньці знайдеш облизня-листа.
А хочеться ж дитинства босоногого.
Настрибавшись в калюжах під дощем,
та й заховатись в дереві розлогому,
щоб татка дочекатися з плащем.
враз визирне з-за хмарки тепле сонечко.
А ми разом:і мама й татко, й я
попросимо нам посвітить в віконечко
й зігріти всіх, бо ми ж одна сім'я.
Дитячі мрії- вигадки із казочки...
Не прибіжить у дощик мій татусь.
Війна. Могила і земельки грудочки,
а зверху покладуть його картуз.
Я ще мала, та жити по - дорослому
навчає сьогодення неспроста,
бо у житті несправедливо-млосному
не раз у скриньці знайдеш облизня-листа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2016
автор: Світлана Петренко