О, мій чарівний незнайомий,
Перед тобою завинила...
Коли ти вже ішов додому,
Я зупинити не посміла...
А так хотіла... Та мовчала,
Щоб зберегти останні звуки...
Чому ж нічого не сказала?..-
Мовчання - згода до розлуки...
...Ще довго в хаті пахла рута
Й тепло ще пам'ятали плечі,
Та я вже знала: то - отрута,
Що розливається під вечір...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636213
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2016
автор: Наташа Марос