Став широкий і глибокий, в нім порослі береги
Дід давно мене лякає:,, Сам до ставу не ходи.
Там над ставом дуб столітній, в кронах сховане дупло,
В тім дуплі діди гадають і гніздиться те ’’Воно,,.
Мало хто ‘’Воно,, те бачив, а хто бачив, той мовчить,
Бо від страху кров холоне, як ‘’Воно,, в ночі кричить.
Ху-гу-гу… З дупла лунає і несеться в далечінь ,
Навкруги все завмирає, засинає, колихається лиш тінь.
Ху-гу-гу…. Великі очі, кігті ,крила ,страшний ніс…
Митью кинулось на мишку і в дупло своє поніс.
Дід тихенько засинає. Мабуть казці вже кінець,
Все совою мене лякає, любий дід, старий хитрець.
Зорі в небі загасають. Місяць зник, спочить пора.
Ранком промені заграють , сонце стріне дітвора,
З дідом я люблю ходити на рибалку до ставка.
Завтра зловимо рибину, бачиш руки, - ось така.
Тим ‘’Воно,, дідусь лякає , щоб я сам ходить не смів,
До ставка він так бажає, щоб туди його провів.
З дідусем давно ми дружим, порахую скільки літ.
Скоро любий вже приїду. А поки що шлю привіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2016
автор: Викчер