Поспіли вишні в маминім саду,
Налились соком наче немовлята.
Відірвиш і скуштуєш хоч одну,
То будеш довго смак той пам'ятати.
Береш в долоні ніжний вишень плід,
Немов разок червоного намиста.
Я пам'ятаю вишню стільки літ,
Про неї пам'ять збереглася чиста.
Цю вишню посадив для тата дід
І хоч вона, як він уже старенька.
На ній ще зріє соковитий плід,
Який збирати їдемо до неньки.
Нас зустрічає радо отчий дім,
До себе пригортають мами руки.
І так стає нам затишно усім
І ніби небуло у нас розлуки.
Вишневий сад у радісній красі,
Красується й до себе зазиває.
Купається у вранішній росі,
Від голосів у ньому оживає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2016
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)