Моя Вкраїно, - ти чаїно бідна
На схилах древніх сивого Дніпра.
Чому так часто Мамо моя рідна,
Твоє безсмертя знов і знов вмира.
Знов чаєнят твоїх чужинці вкрали,
Іще маленьких в люльці "сповели".
В діток нещасних память одібрали
У свій чужинський одяг одягли.
Щоби забули честь вони і мову,
Щоби чужим вклонялися богам.
Щоби не чули мами колискову,
Щоби служили нашим ворогам.
Як чайка горем бита при дорозі...
Твій біль - печаль в мені лежить.
Як мор лихий стоїть вже на порозі,
О! Як його пташинонько спинить?
Отож нехай порогами клекоче...
Розбудить мо' знеславлених синів.
Погибель вже за юдами гуркоче,
Допоки зовсім рід не здитинів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634298
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.01.2016
автор: Дід Миколай