Що непобачене - більше не станеться,
навіть не з нами і навіть колись,
притчево-креслене, вписане в таїну,
може, як вигадка ляже на лист.
Може насниться на березі озера
втомі розмореній, сосен смолі.
Може упаде стожар-смерек по́серед,
зірване зорями з рогів волів.
Наче ланцюг, що блистить громовицями
те, що не бачимо, сліпить серця.
Потім змарніє, а ще потім вицвіте
все непобачене нами з лиця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2016
автор: Маріанна Вдовиковська