Вже більше року в моїм серці,
панує смуток й пустота,
товариші два, що приходять,
до кожного в кінці життя.
Та є й такі кого обходять,
щасливими назвеш їх ти,
вони завжди добро знаходять,
там де ти б руки опустив.
Вони як фенікс воскресають,
долаючи туги життя,
та далі йдуть і не звертають,
на стежку що мене вела.
Така самотня, завжди тиха,
і таємнича наче ніч,
в ній кожен може загубиться,
коли життя втрачає сенс.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633726
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2016
автор: КД