Крізь товщу літ, тумани і світи
Я пробиваюсь до свого світанку,
Де ти уже не хочеш утекти,
Чи не зустріти радісно на ганку.
Де моїх слів такий нестримний рій,
Мов всі рої мелодій фіалкових
Злетілись до ранкової зорі,
Щоби явити найніжніше Слово.
Воно десь там лишилось між бузків,
Самотньо ходить по пустих алеях…
Осиротіли всі мої роки
Без сонячної усмішки твоєї.
Ця казка юності і гріє, і болить.
Вона моя – до самого останку.
І рвуся в сни, до золотих хвилин,
Де ти стрічаєш радісно на ганку…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2016
автор: stawitscky