Я і сам ошелешений квітом акації,
даруватиму кетяги сонця весні,
хай замінять вони застарі декорації
на нові, що з’явились у віщому сні.
Хай запалять, осяють новими пожежами
сіроманську пустелю холодних ночей,
хай утоплять буденність у сяйві безмежному
зачарованих вічністю карих очей.
Роздаватиму щедро, як брав, не вагаючись,
несподіване щастя з твого олтаря,
щоб та віра родилася в дні помираючім,
щоб повстала із ночі ранкова зоря.
Ви чекайте мене до бенкету бджолиного.
Я прийду, весь у росах коханих очей,
і наллю, не вагаючись меду полинного,
і нап’юсь, не шкодуючи, що обпече.
27.-8.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2016
автор: RedkaSM