Затамував... Не видихаю
Свої думки і почуття.
В мені сміливості немає
Відкрити всім своє життя.
Боюся я, що посміються
Над щирим полум'ям моїм...
Загасять жар і розійдуться,
А попіл буде насміх всім.
Тому живу, закривши себе...
В своїх думках лишаюсь сам
І кожен день благаю небо,
Щоби стояв любовний храм...
Най він стоїть і не вмирає!
Натхнення в ньому я знайшов!
Як жаль... Вона не відчуває,
Що це вона - моя любов...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2015
автор: Сова