листопадові тіні підточують тремтливий грудень -
все почалось спочатку:
нічного неба опівнічний студень
горить, як сірник, у полоні світанку,
примружений погляд бетонних шпаківень,
щемливе зітхання під'їздів,
грудневого ранку застуджений півень
горлає протягами з арок-проїздів...
запізнілий двірник пролетить на кометі
крізь фантомну поезію Рільке,
ще у ковдрах по тюрмах блукають скелети,
кожен ранок - розбитий будильник
летить шкереберть, догорає в ранковому сріблі
оксамитових снів вуаль,
то в тіні листопаду підточують сиві
кришталеві стовпи догрудневих людських сподівань...
ще б на мить зупинитись в бетонному колі
в хороводі безумних тижнів,
де життя по бездонним ковдрам,
де будильник не рушить тиші...
і змітає двірник з тротуарів швидкістю світла
марнотратні залишки мрій,
під мітлою його тишком-нишком
розбігаються сотні стихій,
що чекали теплішого сонця в радіаторах батарей,
на шпалери простим олівцем зорі,
але все ж не змінилось нічого і за сотню полярних ночей,
лиш розбиті будильники сонно щоранку злітали з петель...
листопадові тіні підточують тремтливий грудень-
все почалось спочатку!
мітла двірника, будильник розбитий застудою,
зачинені двері світанків...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632239
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 29.12.2015
автор: Андрій Люпин