А можна, я кричатиму у небо?
Так боляче, що навіть сліз нема!
Досить. Зупинись. Уже не треба.
Годі вже страждати задарма.
А можна, я кричатиму німою?
Найвищий голос тільки тихий шепіт.
Життя – омана, що здається грою,
Нам вигадана у просторах «всесвіт».
А можна, я кричатиму вві сні?
Кудись подіти біль цей накипілий.
В реалі я співатиму пісні,
На це лиш здатен стан душі змарнілий.
А можна закричати? Я жива!
Досить. Зупинись. Уже не треба.
Годі вже страждати задарма.
Так боляче, що навіть сліз нема!
Тепер лише кричатиму у небо…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2015
автор: Ірина Морська