Безкрайнє море синє, наче небо,
Пісок, вода і тихий плескіт хвиль…
Для мене море – це безмежне плесо
І тайна, непідвладна нам віки.
Нестримана енергія і сила,
Потужність, водних боротьба стихій
Приваблюють і тягнуть у пучину
Незвідану, у лоно романтичних мрій.
Пронизані поривом вітру, води
Здіймають ланцюги високих хвиль,
Формують ритм пінистого прибою;
Будує фугу їх проворний плин.
Бурхливе, як знавець душі сумної,
Дарує щастя кожному із нас
При сонячній погоді і в негоду,
І душу викрадає хвиль каданс.
Гучний приплив води морської, –
Вона облизує край берегів…
Своє нанизую на хвилі слово,
А ритм лункий прибою на вірші.
26.11.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630892
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2015
автор: Martsin Slavo