Вечір змією стелиться,
кришить по небу зорями,
дихає свіжістю. Зморено
хлюпає темряву з келиха.
Віттям тонким гойдається,
ніч підганяє хмарами,
бродить повільно з парами,
місяцем посміхаючись.
Знову застрягне тишею
на спорожнілих вулицях,
де ліхтарями мружаться
в ніч оченята-вишеньки.
Вже поглинає величчю
ночі тривожне соло...
Лиш у душі метелики
все ще летять по колу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2015
автор: Meggi