і більше нічого немає
окрім цієї пустої кімнати
і більше нічого немає
тільки зірка нічна
і тебе вже давно поряд немає
і немає кого вже шукати
бачу лиш смуток втомлений
бачу очі твої коли закриваю свої
і через тисячі літ ми неодмінно зустрінемось
ми зіткнемось очима
ми ввірвемось у всі вікна теплом
і не буде причиною нам побачитись знову
якщо ми заснемо сьогодні у різних містах
все рівно ми прокинемось вкотре разом
і ця відстань що між нами існує
давно вже не відстань
і ця вірність що між нами була
давно вже не та
і ця любов що між нами лягала
давно вже не щирість у наших словах
і мабуть ліки існують одні
це просто перегорнути сторінку
коли зігрівав твої руки своїм вогнищем
коли вдивлявся у очі цим сонцем терпким
я ковтав твій голос
твій подих
твій щем
тихо так
серце мовчить і пече
заповни цю тишу своєю присутністю
скільки у тобі жило мого натхнення?
скільки віршів тобі написано було?
скільки мовчанок западало між нашими ребрами?
скільки мене у тобі
і тебе у моєму серці?
ти можеш будь-коли просто піти
вкотре вдихаю тебе у себе
мені властиво швидко забувати
мені властиво любити тебе завжди
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2015
автор: Роман Штігер