За мною ходять хмари,
Ідуть і вдень, і зранку й уночі,
Вони, як ті гіпопотами,
Блукають поруч, хоч і в висоті.
Коли в екрані слів я розчиняюсь,
Вони навшпинячки ідуть,
Коли на них раптово заглядаюсь,
Вони мов кораблі пливуть.
Коли я на побаченні нудьгую,
Вони з комірок сиплять сніг,
Коли за невідомо чим горюю,
Вони вчиняють дикий сміх:
Чи то їх вітер так лоскоче,
Що аж будинкам зносить дах.
Їм не підвладні навіть ночі,
Гойдаються хмарята на зірках…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2015
автор: Долинська Людмила