Зима - зима...Вже снігом завихрило,
Усе навколо в біле одяга.
І вже не гріє сонячне проміння,
Холодне небо, простір і земля.
Зима - зима... І вітер, і морози
Скували все, у сні усе дріма.
Лише повітря чисте і прозоре
Природу - фею вміло оживля.
Он дуб високий...Поруч черемшина...
Її голубить, гіллям затуля,
І від морозу, вітру й сніговію
Турботливо її оберіга.
А черемшина ніжно - соромливо,
Йому пестливо гілля простяга...
І лише вітер жадібно й невпинно
В поривах гілля в коси запліта.
Та черемшина вітру не скорилась,
(Кетяги ягід, в посмішці уста).
Вона до дуба ніжно прихилилась,
Йому шепоче лагідні слова.
Зима - зима...Хоч снігом завихрило,
Морозом й холодом віє щодня,
Та час ніяк спинити неможливо,
Прийде тепло і зависнить весна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630174
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 20.12.2015
автор: геометрія