Я вчора його бачила востаннє,
Мене новий чекатиме вокзал.
Це не життя, а, певно, існування.
Можливо, це він сам мені казав…
Я вчора його бачила востаннє.
Тримаю у руках свою валізу,
Блокнот віршів, думок моїх сказання,
Білет і паспорт, документи, віза.
Я вчора його бачила востаннє –
Цей теплий погляд, наче в нікуди,
І ніби я відчула це зітхання:
«Іди. Якщо наважилась – іди».
Я вчора його бачила востаннє,
Немов мені він шепотом сказав:
«Залиш усі безмежні намагання,
Тебе новий чекатиме вокзал».
Блакитні розірвались небеса!
Роздався гром. І сірі хмар поклони.
Мені у очі дивиться гроза,
І створює вже блискавок мільйони.
Так хочу закричати в нікуди!
Своє розфарбувати існування.
«Іди. Якщо наважилась – іди».
Я вчора його бачила востаннє…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2015
автор: Ірина Морська