Не впізнаю людей
Одягнутих в зимову одіж –
Лиця, постаті не звичні.
Скував мороз,
Снігами душу замело.
Мовчання крига.
Зимові хоку в Україні –
Дзвінких бурульок мерзлих
Крижані уламки.
Застиглі почуття,
Думки морозами закуті –
Зимова сплячка
Призахідного сонця полиск,
Мов матері
Ласкавий поцілунок,
що діточок своїх
на ніч усю прощає.
Блискавиці у очах,
Громи гримлять у голові –
Нерви на межі терпіння.
Як часто
Дорослі, навіть, ми
Чекаєм на пакунок з-під ялинки!
Кучерявиться хмарами захід.
Палаючи,
Сонце за обрій сідає.
Багато сумнівів
Й невпевненість в собі
Давалися мені,
Та хоку –
Ось хто переможець!
Відлигою розтоплені сніги
Збігають ріками з дахів.
Поцілюють бурульки в пішоходів.
Пісні кохання
Не розчулюють мене.
Що таке кохання -
Я забула.
Не вік же його пам’ятати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629359
Рубрика: Рубаї, хоку, танка
дата надходження 17.12.2015
автор: Едельвейс137