Кінець зими, молозиво снігів,
холодний мур твого нерозуміння,
нашвидкуруч споруджений з гріхів
і впертої відмови від прозріння.
Натомість – почуттів твоїх муляж,
чужі моделі щастя, мертві плани,
нестримність сліз – безпрограшний дренаж,
фальшивої душі фальшиві рани.
Невже ти не збагнув і не відчув
загибелі снігів невідворотність,
де немовлям заходиться в плачу
моя новонароджена самотність
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2015
автор: Любов Матузок