Ой зима, зима - хурделиця,
Я засмучена іду.
Сніг під ноги мені стелиться,
Всі доріжки у снігу.
Побіліло все від інею,
Білим снігом замело.
І живу я тепер вірою,
Що приїдеш ти в село.
Не пуска тебе хурделиця,
Ще й дороги замело.
А можливо ти розсердився
На моє мале село.
Може звеш мене селючкою,
Чи на зиму держиш зло?
Ну, зима, не будь же злючкою,
І пусти його в село.
Ти не бійся, милий, віхоли,
Що дороги замела.
Твій приїзд завжди є втіхою
І для мене, й для села.
Не лякає хай хурделиця,
Прожени від себе зло...
Якщо люба і до серця я,
Приїжджай скоріш в село!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629154
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 16.12.2015
автор: геометрія